Свіжі враження від навчання за програмою "Подвійний диплом"

Сучасна молодь усе більше прагне за кордон, завжди перебуваючи у гонитві за новими цікавими враженнями і "кращим життям". Тому використовується щонайменша можливість проявити себе за межами своєї країни або ж просто здобути досвід для подальшого успіху.

Мені як студентці Інституту іноземних мов випав шанс взяти участь у програмі «Подвійний диплом». Скажу одразу, що це чудова можливість побачити світ, удосконалити свої знання й пізнати нові європейські культури. Але насправді і тут можна натрапити на деякі підводні камені, хоч для інших вони, можливо, будуть незначними. Саме тому хочу поділитись своїми враженнями, зваживши всі за і проти.

Отож, моє навчання від початку проходило в польському містечку Ченстохова, адже власне з Полонійною Академією у Ченстохові Інститут іноземних мов має підписану угоду про співпрацю. Усе було чудово. Затишне містечко з найбільшим релігійним місцем у Польщі – Ясна Гура (Jasna Góra), добре обладнаний навчальний заклад із затишними просторими класами і бібліотекою. Іноземним студентам надавалось житло у студентському гуртожитку з кімнатами на двох або на одну особу. Умови проживання досить комфортні. Однак згодом я натрапила на певні труднощі, про які теж варто згадати.

Передовсім це сам процес навчання у Полонійній Академії. Він не дав мені значних успіхів, адже я зауважила, що рівень викладання польської та англійської мов кращий у Дрогобичі. Можливо, це лише тому, що більшість наших предметів з українського закладу просто перераховувались, тому навчання там майже не відчувалось. Студенти в Академії вивчали те, що я вже знала, тож у мене не було особливого інтересу до навчання. Зате Полонійна Академія вміло це компенсувала. Студентам «Подвійного диплому» дали можливість протягом навчання (3 семестри) двічі поїхати до інших країн Європи за програмою Erasmus+. Ця міжнародна програма обміну дає змогу студентам як навчатись, так і проходити спеціальну практику в країнах Європи з метою покращення мовних знань та вмінь спілкуватись з іноземцями.

Мені двічі вдалось побувати у Словаччині, у містечку Ружомберок, а саме у Католицькому Університеті. Незважаючи на те, що країна з не найбагатших, а університет досить новий, я була дуже задоволена своїм вибором. Преваги помітила одразу, адже навчальний заклад набагато кращий навіть за саму Полонійну Академію. Одразу слід наголосити на чудовому ставленні до студентів як іноземних, так і словацьких. Найбільше сподобалось те, що університет дає змогу навіть студентам з обмеженими можливостями відчувати себе комфортно, адже тут багато спеціального обладнання для них і дуже хороше ставлення.

Проходячи практику, я працювала помічником в офісі для міжнародних студентів. Мені дали роботу з документацією як англійською, так і словацькою мовами, що мало значну перевагу. Я змогла підтягнути не тільки свої мовні знання, але й навчилася краще володіти комп’ютером та правильно вести документацію міжнародного зразка. Думаю, це обов’язково згодиться мені в майбутній професії та стане чудовою рекомендацією для подальшої кар’єри.

Удруге за програмою Erasmus+ я знову свідомо стала студенткою по обміну у Католицькому Університеті у Словаччині. Тут я дійсно багато дізналась про написання дипломних робіт, дисертацій згідно з європейським стандартами, що дуже мені допомогло при виконанні власного дипломного проекту вже у Полонійній Академії. Предмети у Католицькому Університеті були досить цікавими, більшість з них викладалась англійською мовою. Водночас, перебуваючи вже вдруге у Словаччині, я також навчилась трохи розмовляти словацькою. Під час навчання познайомилась зі студентами з Чехії, Польщі, Іспанії і, звісно, Словаччини. Я навіть відчула себе частинкою європейського суспільства і спробувала працювати у словацькому барі, адже сучасна європейська молодь часто підзаробляє собі на життя, щоб не обтяжувати батьків.

Насамкінець варто сказати, що найбільшою перевагою програми Erasmus+ є можливість багато подорожувати. Мені, напевно, пощастило найбільше, адже Словаччина має вигідне географічне положення, тож я побувала у Відні й двічі у Празі. Також відкрила для себе всю красу словацьких гір, культуру і традиції цього слов'янського народу.

Отже, слід пам’ятати, що труднощі є всюди, але вони не повинні ставати на заваді. Усім студентам рекомендую спробувати навчатись за кордоном і не боятися ризикувати, бо у кожного свої враження і своя історія. Подорожуйте, навчайтесь і знайомтесь з новим, допоки молоді. Програма «Подвійний диплом» – це не лише чудовий початок для пізнання Європи і покращення досвіду, а й можливість поподорожувати світом і заприятелювати з новими цікавими людьми.

Юлія Дацюк, магістрантка